ФУНКЦІОНАЛЬНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ РІЗНИХ АМПЛУА НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Анотація

Актуальність. У сучасному футболі рання спеціалізація гравців відповідно до амплуа вимагає науково обґрунтованого підходу до фізичної та функціональної підготовки. Особливої актуальності набуває використання фізіологічних індикаторів, які дозволяють оцінити рівень аеробної працездатності юних спортсменів, адаптуючи тренувальний процес до енергетичних вимог конкретної ігрової ролі.

Мета дослідження – оцінка функціональної підготовленості юних футболістів на етапі попередньої базової підготовки з урахуванням ігрової спеціалізації, шляхом аналізу аеробної продуктивності та серцево-судинної витривалості за допомогою тестів PWC₁₇₀ і VO₂max.

Матеріал і методи: У дослідженні брали участь 40 юних футболістів, розподілених за ігровими амплуа: воротарі, захисники, півзахисники та нападники. Методами дослідження були: аналіз літератури, педагогічне тестування (PWC₁₇₀, VO₂max), методи математичної статистики. Тестування проводилось на велоергометрі у стандартних умовах після відновлення, а показники VO₂max розраховувались за формулою з урахуванням маси тіла та потужності при ЧСС 170 уд·хв^-1.
Результати. Встановлено статистично достовірну варіативність показників PWC₁₇₀ та VO₂max залежно від амплуа. Найвищі значення зафіксовані у захисників, що вказує на їх високу аеробну витривалість. Півзахисники продемонстрували стабільний рівень працездатності з адаптивною витривалістю. У нападників і воротарів зафіксовано найнижчі показники, що обумовлено специфікою енергетичного забезпечення їх ігрової діяльності (переважання анаеробного режиму).

Висновки. Отримані результати підтверджують доцільність впровадження амплуа-орієнтованих підходів до планування тренувальних навантажень у футболі на етапі попередньої базової підготовки. Застосування показників PWC₁₇₀ і VO₂max дозволяє персоналізувати тренувальний процес, оптимізувати навантаження та підвищити ефективність розвитку функціональної готовності спортсменів.