Сучасні тренерські підходи до організації навчального процесу юних баскетболістів різних амплуа

Анотація

Актуальність. Зміни в правилах гри баскетбол, удосконалення методик підготовки юних спортсменів і сучасні тенденції розвитку гри в світі змінюють погляди і ставлення досвідчених тренерів на організацію процесу підготовки. Дискусійні питання прихильників ранньої ігрової спеціалізації і їх супротивників стосовно визначення часу початку спеціалізації, специфіки вибору, особливостей вимог і підходів до навчання техніко-тактичним діям відповідного ігрового амплуа гравців  обумовлюють виокремлення проблеми та її розгляду.

Мета – дослідити і обґрунтувати підходи тренерів дитячо-юнацьких команд до організації навчально-тренувального процесу стосовно ігрових амплуа юних баскетболістів.

Матеріал і методи: аналіз та узагальнення даних науково-методичних літературних джерел і мережі Інтернет, порівняльно-історичний (компаративістський) метод дослідження, анкетування за допомогою google-форми, методи математичної статистики.

Результати. За допомогою 11 питань google-форми проведено анкетування 27 тренерів Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги з дискусійних питань стосовно підготовки юних баскетболістів. Виявлено сучасні підходи до роботи тренерів-практиків щодо визначення часу початку ігрової спеціалізації, специфіки вибору, особливостей вимог і підходів до навчання техніко-тактичним діям гравців відповідного амплуа.

Висновки. Визначено сучасну позицію досвідчених тренерів дитячо-юнацьких команд юнаків та дівчат, які посідали призові місця у Всеукраїнській баскетбольній юнацькій лізі, стосовно підходів до навчально-тренувального процесу у питаннях початку ознайомлення і особливостей вимог до ігрової спеціалізації. З’ясовано, що більшість респондентів формує навички гри юного баскетболіста у конкретному ігровому амплуа у 13-14 років і проти ранньої спеціалізації; у пріоритеті вибору ігрового амплуа виокремлено рівень розвитку фізичних якостей і здійснення розподілу на тренуваннях за трьома категоріями (захисник, нападник, центровий); серед вимог до амплуа зазначено базовий функціонал техніко-тактичних дій, потребу конкурентної боротьби у різних амплуа і необхідність набуття вмінь та навичок з метою реалізації у змагальному процесі, притаманних суміжним амплуа.